Спеціально для ХХ
Хуйовата історія «Один день із життя синьої людини»
Дійові особи:
Геша - аколіт синього Бога, вірний слуга, котрий не один раз був поранений синіми кулями во ім'я Його
Дія перша. Сцена перша.
Квартира Аколіта Геши.
На дворі наступає ранок, за вікном чутні звичні мати, та бринкотіння склотари.
Аколіт Геша представляє собою товстого упиздня, с червоним єбалом та заплившими очима.
Геша:
Як заєбався я бухати… Чи може не бухати? Але, як можу зрадити я Бога, коли мене він полюбляє? Як зможе поважати він того, кто не бухає? Повинен я хутчіш вставати, та до фронту пиздувати. Бо кто крім мене зможе стільки синіх куль зловити? Немає в городі того, кто може так зуміти.
Аколіт Геша спробував стати з ліжка, але він чхнув, спотикнувся та йобнувся головую об полицю, яка висіла в нього над ліжком.
Геша:
Це знак був, так і знав… Не можу я відмовитись від Бога, коли вже клятву йому дав. Повинен я хутчіш піти у синій храм, та всі обряди зробить там. Бо тільки це я можу і повинен, пущай нікто в цьому не винен, я сам тропу цю обираю, бо у житті я більшого не маю, зато коли бухаю, частиною суспільства почуваю та кожен день під сині кулі тіло я своє кидаю!
Дія перша. Сцена друга.
Синій храм.
Сто алкоголіков стоять за синім фронтом. В очах – звитяжні кольори червоні блищать, як блискавиці.
Аколіт Геша дочекавшись своєї черги, витрусив з кишені пару гривнів, взяв якоїсь синьої хуйні та шматочок сирочка «Ромол». Закинувши це паливо для синьої душі собі до рота, він пішов на вихід.
Тропи від синього храму були не дуже рівні, тому для підбитого синіми кулями цей шлях завжди давався не легко. І раптом на одному с поворотів вірний аколіт Геша спотикнувся і єбанувся головую в кущі, при цьому штани в нього зачепилися за гілки, на яких і залишилися. Геша вирішив там і відпочити, посинілу пику підпирала м’якенька травичка, а голу жопу обдував лагідний вітерець.х